Праці
Основні праці присвячено історії скіфів, хозарів і слов'ян.
- Очерки древнейшей истории хазар. — Ленинград, 1935.
- Средневековые поселения на Нижнем Дону. — Ленинград, 1935.
- Венеды, невры и будины в славянском этногенезе // Вестник Ленинградского университета. — 1946. — № 2.
- Происхождение славян. — Ленинград, 1950.
- Некоторые итоги пятилетних исследований Юго-Подольской археологической экспедиции // Краткие сообщения Института археологии АН УССР. — 1955. — Выпуск 4.
- Саркел — Белая Вежа // Материалы и исследования по археологии СССР. — Т. 62. — Ленинград, 1958.
- История хазар. — Ленинград, 1962. Книга стала класичною. Перевидано 2001, 2002.
- Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. — Прага, 1966.
- Вопросы расселения восточных славян и советская археология // Проблемы всеобщей истории. — Ленинград, 1967.
- Загадки скіфської археології // Український історичний журнал. — 1970. — № 1.
- Киммерийцы и скифы: От появления на исторической арене до конца IV в. до н. э. — Ленинград, 1974.
- Искусство скифов // Триста веков искусства. Искусство Европейской части СССР. — Москва, 1976.
Знайди Скарби Минулого в Нашому Книжковому Магазині Модниця
Ласкаво просимо до "Букініст Модниця" - вашого вірного провідника в світі старовинних та унікальних творів літератури. Ми пишаємося тим, що пропонуємо широкий асортимент б/в літератури, старих книжок, енциклопедій, поетичних збірок та листівок - справжніх скарбів минулого.
Кожна книга, кожен аркуш - це кусочок історії, який чекає на свого нового читача. У нашому магазині Modnitsa ви зможете знайти не тільки книгу, а й шлях до минулого.
Завітайте до нас сьогодні та відкрийте для себе скарбницю літературних відкриттів.
Артамонов М.І.
Михайло Іларіонович Артамонов — радянський археолог, доктор історичних наук (1941), професор (1943), дійсний член Польської академії наук (1960), почесний член Шотландського товариства антикварів (1942).
У 1921—1924 рр. навчався в Петроградському (Ленінградському) університеті на відділенні археології та теорії мистецтв. Серед учителів Артамонова був археолог Олександр Андрійович Спицин.
Закінчивши університет, залишився у ньому молодшим асистентом археологічного кабінету.
Від 1925 р. працював у Державній академії історії матеріальної культури (згодом Інститут історії матеріальної культури АН СРСР, пізніше Інститут археології АН СРСР): аспірант, від 1934 — старший науковий співробітник, 1937—1939 — заступник директора, 1939—1943 — директор, 1943—1950 — завідувач сектору.
1948—1951 — проректор Ленінградського університету (водночас від 1949 — завідувач кафедри археології).
1951—1964 — директор Державного Ермітажу. У 1958 р. відновив видавництво Ермітажу. Під його керівництвом створено нову серію видань — «Археологічний збірник» Державного Ермітажу (відповідальний редактор перших дев'яти випусків).
За 13 років роботи директором Ермітажу проявив себе як винятково талановитий і відданий музейній справі адміністратор. Його завжди відрізняла принциповість і самостійна позиція з найгостріших питань. У розріз з офіційною ідеологією Артамонов захоплювався сучасним живописом. При його підтримці в Ермітажі було організовано виставку робіт Пабло Пікассо, вдалося зберегти роботи класиків імпресіонізму.
У період «відлиги» опікувався репресованими дослідниками, котрі повернулися з ув'язнення. Серед них Лев Гумільов.
