Діккенс Ч

Чарльз (або Чарлз) Джон Гаффем Дікенс (англ. Charles John Huffam Dickens) — англійський письменник, один із найпопулярніших романістів вікторіанської епохи, відомий політичний агітатор.

Деякі критики називали Дікенса майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній сентиментальності, незвичайних подіях і гротескних образах. Популярність творів Дікенса завжди була дуже високою, вони ніколи не припиняли видаватися. Багато з романів Дікенса вперше з'явилися як популярні на той час періодичні видання, крім того, Дікенс часто писав твори частинами, що задавало їм певний ритм, в якому сюжет був розбитий на частково незалежні епізоди, із розв'язкою на початку кожної нової частини. Твори Дікенса пронизані дотепністю, що вплинуло на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як «англійський гумор».

Найзнаменитіші романи Дікенса: «Посмертні записки Піквікського клубу», «Пригоди Олівера Твіста», «Ніколас Нікльбі», «Девід Копперфільд», «Холодний дім», «Повість про двоє міст», «Великі сподівання», «Наш спільний друг», «Таємниця Едвіна Друда».

У Дікенса незвичне прізвище. Слово Dickens використовується в англійських вигуках на кшталт What the Dickens! як евфемізм чорта, дідька, біса. Фразу What the Dickens! можна перекласти українською як: «Якого дідька!».

Іноді Дікенс використовував псевдонім Боз. Так жартома називали молодшого брата письменника Оґаста на честь героя популярного тоді роману «Вікарій Вейксфілда» Олівера Ґолдсміта, Мойсея. Вимовлене в ніс Moses, звучить майже, як Boses.

Дікенс любив стиль готичних романів XVIII ст., хоча вони вже стали мішенню для пародій. Одним із найяскравіших персонажів його романів є місто Лондон, яке він описав до подробиць. Стиль Дікенса барвистий і поетичний, із значною часткою гумору. Популярна його сатира на снобізм британської аристократії, одного із своїх персонажів він називає Ноблем Рефриджератором, що може читатися як Благородний Холодильник. Загалом, вибір Дікенсом імен, часто натякає на ту роль, яку персонаж відіграватиме в оповіді, наприклад містер Мердстоун в «Девіді Копперфілді» є очевидним сполученням слів murder (вбивство) та stone (камінь). Дікенсу притаманне також сполучення елементів фантазії та реалізму. Про злети фантазії свідчать порівняння сиріт із акціями, людей із буксирами, гостей на вечірці з меблями.