Українські переклади
Іван Франко ініціював публікацію українською мовою романів Доде «Фромон молодший і Ріслер старший» (1883), «Набоб» (1885) і «Королі у вигнанні» (1897) у «Бібліотеці найзнаменитіших повістей».
Він також переклав декілька оповідань Доде та зробив ґрунтовний аналіз його творчості у статтях «Життя і твори Альфонса Доде» (обидві — 1898).
Окремі твори Доде українською переклали М. Чайченко (М. Грінченко), Василь Щурат, Осип Маковей, Софія Русова, М. Грушевська, С. Сердюк, В. Щербаківська, Б. Чорний, Аркадій Любченко, І. Сидоренко, Надія Гордієнко-Андріанова та інші.
1889 року Леся Українка пропонувала членам «Плеяди» перекласти роман Доде «Джек».
Знайди Скарби Минулого в Нашому Книжковому Магазині Модниця
Ласкаво просимо до "Букініст Модниця" - вашого вірного провідника в світі старовинних та унікальних творів літератури. Ми пишаємося тим, що пропонуємо широкий асортимент б/в літератури, старих книжок, енциклопедій, поетичних збірок та листівок - справжніх скарбів минулого.
Кожна книга, кожен аркуш - це кусочок історії, який чекає на свого нового читача. У нашому магазині Modnitsa ви зможете знайти не тільки книгу, а й шлях до минулого.
Завітайте до нас сьогодні та відкрийте для себе скарбницю літературних відкриттів.
Доде А
Альфонс Доде (фр. Alphonse Daudet) — французький романіст і драматург, автор яскравих оповідань з життя Провансу, творець знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона.
Народився у сім'ї власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде (1806—1875). У 1848 році батько збанкрутував, фабрику продали і сім'я переїхала в Ліон. Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, по закінченні середньої школи вступив на посаду помічника вчителя провінційного коледжу, але незабаром залишив це заняття і у віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав до Парижа, щоб заробляти собі на життя журналістською працею. Цей період життя описаний в автобіографічному романі «Малюк» (Le Petit Chose, 1868).
З 1859 року почав співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У 1860 році був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською і літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.
У 1867 році молодий письменник одружився з Жюлі Аляр і став жити виключно літературною працею. У них було 3 дітей: Леон (1867—1942), Люсьєн (1878—1946), дочка Едме (1886—1937).
У період 1866-1868-х років регулярно друкувався в газетах з оригінальними ліричними новелами про природу і людей Провансу. В 1968 році окремою книгою вийшов з публікації текст першого роману «Малюк». В 1869 році раніше опубліковані новели вийшли окремою книгою «Листи з мого млина». Ці два твори принесли Доде славу і гроші.
З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкувався роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який вийшов окремою книгою в 1872 році.
До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і Тургенєвим, які того часу жили в Парижі.
Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав нову хвилю популярності.
Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866—1876), в наступні понад 20 років Доде майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли відносити його до першої «п'ятірки» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.
