Гаррісон Г

Гáррі Макс Гáррісон (англ. Harry Max Harrison) — відомий американський та ірландський письменник-фантаст, редактор галузевих періодичних видань та антологій, художник-ілюстратор (замолоду) і активний учасник різноманітних національних та світових заходів, покликаних популяризувати фантастичну літературу. Лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2009).

Протягом своєї 51-річної письменницької кар'єри жив у багатьох країнах світу, зокрема у Мексиці, Данії, Великій Британії, Італії, Росії, та переважну більшість часу — близько 30 років — Гаррісон провів на батьківщині предків — Ірландії. У 1970-х роках отримав ірландське громадянство на підставі свого походження. Його друг Фредерик Пол, що вважав єдиною своєю батьківщиною Америку, згадує з подивом, як Гаррісон швидко трансформувався в ірландця і свідомо залишався ним до кінця життя. Окрім прихильності до історичної Батьківщини Гаррісон був стійким прибічником розвитку та розповсюдження мови есперанто, що часто згадується в його романах. Тривалий час він був почесним президентом Асоціації Есперанто Ірландії.

Відомий Гаррісон, у першу чергу, завдяки кільком циклами романів науково-фантастичного («Світ смерті»), гумористично-фантастичного («Білл — герой Галактики», «Щур із нержавіючої сталі») циклів, а також роману «Посуньтеся! Посуньтеся!», що став основою для відзначеного критикою кінофільму «Зелений сойлент» (1973).

Твори Гаррі Гаррісона відзначаються гуманістичною, антирасистською та антимілітаристською спрямованістю, сюжетною винахідливістю із відчутною гумористичною та сатиричною складовими.

Першою книжковою публікацією Гаррі Гаррісона був роман «Світ смерті» (англ. «Deathworld» 1960), який у наступні роки було продовжено в трилогію героя Язона дін Альта «Спеціаліст з етики» (англ. «Deathworld 2» 1964) і «Кінні варвари» (англ. «Deathworld 3» 1968). Успішнішою була поява десятитомного циклу про «сталевого пацюка» Джимма ді Ґріза, який вперше з'явився в романі «Агенти в космосі» (англ. «The Stainless Steel Rat», 1961 — «Щур із нержавіючої сталі»). Незвичайна комбінація гумору і наукової фантастики мала відбиток у багатьох його наступних творах, такому як «Білл, герой Галактики» (1965), з якого бере початок однойменна серія. Тим часом починається співпраця над семи томами з Робертом Шеклі, Девідом Бішоффом та іншими. «Фантастична сага» (англ. «The Technicolor Time Machine» 1967) описує спробу знімальної групи спонукати вікінгів до відкриття Америки. Роман «Посуньтесь! Посуньтесь!» (англ. «Make Room! Make Room!» 1966) має дещо інший тон. Цікаве бачення небезпеки перенаселення під назвою «Рік 2022: ті, що хочуть вижити» було знято на плівку Річардом Фляйшером, в головних ролях зіграли Чарльтон Гестон і Едвард Дж. Робінсон. Серед численних наступних творів виділяється ілюстрований роман «Історія планети» (англ. «Planet Story» 1979), який виник у співпраці з художником Джимом Барнсом. Гаррісон пише трилогію «До зірок» (англ. «To the Stars» 1981) а також тритомний Едемський цикл (1986-88), який відобразив в незвичному образі альтернативного світу.

За своє життя Гаррі Гаррісон видав близько п'ятдесяти романів. Крім того, почасти разом з іншими науковими фантастами, він видав різні науково-фантастичні антології, наприклад антропологічна белетристика («Людиноподібна мавпа, космонавт», 1968 — англ. «Apeman, Spaceman»), Nova-Reihe (1970–1974) і збірка науково-фантастичних бестселерів (1968-76). Його ілюстровані томи «Великі вогненні кулі» 1977 (англ. «Great Balls of Fire») і «Механізм» («Mechanismo») 1977, ілюструють тему статі роботів в фантастиці. З 1968 по 1969 Гаррісон був віце-президентом Союзу авторів наукової фантастики SFWA. Гаррісон був ініціатором створення Міжнародної Асоціації фантастів World SF, яка опікувалася інтересами авторів наукової фантастики, а в 1978 році Гаррісон був обраний її головою. Він був повноправним членом Universala Esperanto-Asocio, що підтримує існуючу з 1887 року мову есперанто, яку Гаррісон інколи використовував в своїх творах. До смерті автор жив у Ірландії, неподалік Дубліна, але знову і знову вирушає в подорожі і охоче відвідує конференції наукових фантастів. 1990 року він був на всесвітній конференцію в Гаазі, а в 1999 році, як почесний гість TRINITY, на зборах Європейського Союзу Наукових Фантастів в Дортмунді. Помер 15 серпня 2012 року.