Бібліографія
- Гороховский А. В., Борисов В. Г., Степанов Б. Г., Фролов В. В. «Радио» — радиолюбителям. — М.:Издательство Энергия (Москва), 1981
- Гороховский А. В., Труш В. Азбука ремонта радиоприемников., — М.:Связь, 1969
- Гороховский А. В., Хмельницкий Е. П., Монтер связи по обслуживанию радиостанций — М.:1961
- Гороховский А. В., Мигулин В. В. Сто лет радио. ISBN 5-256-01228-2 — М.:Радио и связь, 1995[5]
Знайди Скарби Минулого в Нашому Книжковому Магазині Модниця
Ласкаво просимо до "Букініст Модниця" - вашого вірного провідника в світі старовинних та унікальних творів літератури. Ми пишаємося тим, що пропонуємо широкий асортимент б/в літератури, старих книжок, енциклопедій, поетичних збірок та листівок - справжніх скарбів минулого.
Кожна книга, кожен аркуш - це кусочок історії, який чекає на свого нового читача. У нашому магазині Modnitsa ви зможете знайти не тільки книгу, а й шлях до минулого.
Завітайте до нас сьогодні та відкрийте для себе скарбницю літературних відкриттів.
Гороховський А.В.
Анатолій Володимирович Гороховський - Головний редактор видавництва «Зв'язок» (1962-1973), Головний редактор журналу «Радіо» (1973-1998), автор та відповідальний редактор 6 книг, понад 400 статей у різних галузевих та науково-популярних журналах. Голова Громадського координаційного комітету зі створення та запуску радіоаматорських супутників зв'язку (з 1975).
Народився 29 вересня 1925 року у Харкові. У 1942-1945 роках в армії, що діє, займався ремонтом танкових радіостанцій (за іншою версією, займався ремонтом танкових радіостанцій на одному з Московських оборонних підприємств). У 1951 році закінчив факультет радіозв'язку та радіомовлення Московського електротехнічного інституту зв'язку (радіофакультет Московського електротехнічного інституту зв'язку).
З 1951 року був пов'язаний із журналістикою та видавничою діяльністю в галузі радіо та телебачення, і до 1959 року працював завідувачем радіовідділу у редакції журналу «Вісник зв'язку». Активно сприяв впровадженню нової техніки радіомовлення та ТБ, у тому числі синхронного радіомовлення та спецефектів на ТБ у 1950-ті роки.
З 1960 року – заступник головного редактора, з 1962 року – головний редактор видавництва «Зв'язок».
У 1973-1998 роках - головний редактор журналу "Радіо".
У 1975-1982 роках очолював Громадський координаційний комітет зі створення та запуску аматорських супутників зв'язку. Під його керівництвом 26 жовтня 1978 року було запущено 2 таких супутника («Радіо-1» і «Радіо-2»), а в січні 1981 року — 6 досконаліших аматорських ШСЗ.
З 2000 року – консультант у редакції журналу «Електрозв'язок».
Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю», медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.».
