У 1995 році написав книгу «Самовчитель роботи на комп'ютері», яка незабаром набула широкої популярності в країнах колишнього СРСР, багаторазово перевидавалася. Виходили й інші книги з комп'ютерів та програм («Самовчитель корисних програм», «Самовчитель комп'ютерної графіки та звуку», «Самовчитель комп'ютерної музики», «Самовчитель роботи на ноутбуці» та ін.). 1997 року під псевдонімом «в.о. Олександр» писав статті для журналу «Столиця». У 1995-98 роках опублікував у журналі «Прапор» кілька рецензій на поетичні збірки.
Ласкаво просимо до "Букініст Модниця" - вашого вірного провідника в світі старовинних та унікальних творів літератури. Ми пишаємося тим, що пропонуємо широкий асортимент б/в літератури, старих книжок, енциклопедій, поетичних збірок та листівок - справжніх скарбів минулого.
Кожна книга, кожен аркуш - це кусочок історії, який чекає на свого нового читача. У нашому магазині Modnitsa ви зможете знайти не тільки книгу, а й шлях до минулого.
Завітайте до нас сьогодні та відкрийте для себе скарбницю літературних відкриттів.
Олександр Шлемович Левін - російський письменник, інженер і поет, автор пісень, в основному на свої вірші, автор музики до пісень на вірші інших російських поетів, а також популярної книги про комп'ютери «Самовчитель роботи на комп'ютері ».
У 1979 році закінчив Московський інститут інженерів залізничного транспорту (МІІТ) за спеціальністю «Автоматика та обчислювальна техніка». Десять років пропрацював інженером на обчислювальному центрі системи «Експрес» Московської залізниці, з 1990 по 1993 роки – редактор відділу у видавництві «Ісіда», з 1993 по 1999 роки – редактор відділу культури у незалежній прес-агенції «Консорціум преси» (пізніше у «Глобус»), з 2000 року займається лише літературною працею. Одружений, має двох дітей та сімох онуків.
Вірші почав писати в 1977 році, проте своє справжнє обличчя в поезії знайшов до 1984-85 років. Випустив три самвидавські збірки: «Вірші» (1985), «Лінгвопластика» (1987), «Біомеханіка» (1990). Офіційні публікації віршів почалися у 1989 році зі збірки «Молода поезія 89» (М., «Радянський письменник», 1989, с.74-84), пізніше вірші публікувалися в журналах «Даугава», «Дружба народів», «Прапор», «Жовтень» та ін., а також у газетах та антологіях. Вийшли дві книги віршів: «Біомеханіка» (1995) та «Орфей необов'язковий» (2001), а також книга вибраних віршів «Пісні неба та землі» (2007).
На початку 80-х років XX століття познайомився з Володимиром Строчковим, разом з яким до середини 80-х створив свого роду творчу групу. Офіційної назви група не мала; іноді фігурувала під назвою «Лінгвосемантика». Маніфестом цієї міні-групи стала написана у співавторстві зі Строчковим напівнаукова-напівігрова робота «Лінгвопластика. Полісемантика. Спроба аналізу та систематизації» (1988). А в 2003 році вийшла їхня спільна книга «Перекличка. Вірші та тексти».
Наприкінці 80-х — на початку 90-х був членом московського клубу «Поезія», аж до припинення діяльності цього клубу брав участь у його поетичних акціях.
Автор понад двісті пісень. Випустив сім аудіо альбомів із записом пісень у власних аранжуваннях: