Нефф В

Владімір Нефф - Чеський письменник, перекладач, сценарист. Один з найплідніших і найпопулярніших чеських письменників середини XX ст. Батько письменника-фантаста Ондржея Неффа. 

1933 року Нефф опублікував свій перший твір «Турботи Ібрагіма Скали». Це детективно-пародійна повість, де зустрічаються перші ознаки стилю його поетики. В цьому ж стилі він пише й «Паперовий паноптикум» (1934 р.) і «Темперамент Петра Больбека» (1934 р.). Ці твори, як і «Люди в тогах» (1934 р.) не справили враження на тогочасну критику; Нефф у подальшому теж не вважав їх своїм значним досягненням. Однак в них, а також і в «Останньому візнику» (1935 р.) вже досить чітко проступають особливості творчого стилю письменника: гостра сатиричність та іронічність.

В тридцяті роки Владімір Нефф розробляє також сімейний роман: «Маленький велетень» (1935 р.), «Двоє за столом» (1937 р.) і «Бог марноти» (1939 р.) — зразки так званої психологічної прози, що дало письменнику змогу невдовзі створити вже чисто психологічний роман «Тринадцята кімната» (1944 р.). Це твір без видимих часових орієнтирів, дія якого розгортається на влтавському острові Кампа. Зрештою, «Тринадцята кімната» такий самий сімейний роман, але життя дорослих проглядається тут очима дітей хірурга Калісти і адвоката Дивіша. Роман писався під час окупації Чехії нацистською Німеччиною, коли неможливо було вдатися до найменшої критики порядків протекторату. Цей твір вважається найзначнішим із написаного письменником до 1945 року.

По закінченні Другої світової війни Неф захоплюється марксизмом і навіть пише «Філософський словник для самоуків» (1948 р.).

До історичної белетристики Нефф звертається в п'ятдесяті роки, саме в той час, коли література перебувала під сильним пресом вульгарної соціології — в 1953 році виходить його роман «Српновські пани», в якому йдеться про останніх королів чеської династії Пршемисловичів (кінець XIII — початок XIV ст.). Написано роман у формі хроніки замку Српно. Твір вважається одним з найкращих чеських історичних романів десятиліття.

Загалом, історичний роман все більше захоплює письменника, окрім того, його приваблюють розлогі епічні полотна, і в кінці п'ятдесятих — на початку шістдесятих років він працює над пенталогією, у яку увійшли «Шлюби з розрахунку» (1957 р.), «Імператорські фіалки» (1958 р.), «Лиха кров» (1959 р.), «Весела вдова» (1961 р.), «Королівський візник» (1965 р.). Це своєрідне злиття історичного та сімейного романів — дія відбувається в Празі від середини XIX століття до 1945 року, й оповідається тут історія міщанських родин Борнів і Недобилів, тобто пенталогія становить собою розлогу сімейну хроніку із заглибленням у найближчу в часі історію.

1967 року виходить роман «Негаразди пана Гумбла» (Trampoty pana Humbla) — портрет типового пристосуванця: представника нижчого (точніше робітничого класу), який змінює переконання згідно з режимом, кидаючись від войовничих довоєнних фашистів до повоєнних комуністів 50-х років, «змінює шинель і прапор» як тільки це знадобиться, притому себе внутрішньо виправдовує.

У сімдесяті роки Неф друкує трилогію про Петра Куканя: («Королеви не мають ніг», 1973 р., «Перстень Борджіа», 1975 р. і «Прекрасна чарівниця», 1980 р.) (перекладена українською). Вже перший роман трилогії викликав у читача неабияку цікавість, а у критики збентеження своєю бешкетливою формою. Дія трилогії відбувається у першій половині XVII ст., починається у Празі, потім розгортається в Італії, Туреччині та Франції. Загалом, романи просякнуті пародійністю, пустотливістю та своєрідним гумором, проте автор намагається показати, що з-під літературних жартів визирає філософське опрацювання дійсності, глибокі роздуми над долею світу та людини. Трилогія писалась після Празької весни, і мабуть тому Неффові, як і багатьом іншим письменникам, які опинились у соцтаборі, довелося вдаватися до літературних засобів, які могли приховати слизькі теми і водночас надати змогу поговорити про них.