Бібліографія
- Port-Royal, 1947
- Життя Гогена. La Vie de Gauguin , Première édition, Le Sillage, 1948
- Les Grotesques, 1948
- Життя Ван Гога. La vie de Van Gogh, 1955
- Життя Сезанна. La vie de Cézanne , Éd. Hachette, 1956
- Життя митника Руссо. La vie de Douanier Rousseau, 1957
- Життя Тулуз-Лотрека. La vie de Toulouse Lautrec , Éd. Hachette, 1958.
- La vie de Gauguin, Éd. Hachette, 1961
- Dix grands peintres, Éd. Gauthier Languereau, 1961
- Життя Ренуара. La vie de Renoir, 1964
- Життя Сірка. La vie de Seurat, Avec la chronologie complète des sept volumes de la série Art et Destin, 1966
- «Cézanne», in Jardin des Arts, n ° 146, janvier 1967
- «Vélasquez», in Jardin des Arts, n ° 157, décembre 1967
- «Modigliani», in Jardin des Arts, n ° 159, février 1968
Знайди Скарби Минулого в Нашому Книжковому Магазині Модниця
Ласкаво просимо до "Букініст Модниця" - вашого вірного провідника в світі старовинних та унікальних творів літератури. Ми пишаємося тим, що пропонуємо широкий асортимент б/в літератури, старих книжок, енциклопедій, поетичних збірок та листівок - справжніх скарбів минулого.
Кожна книга, кожен аркуш - це кусочок історії, який чекає на свого нового читача. У нашому магазині Modnitsa ви зможете знайти не тільки книгу, а й шлях до минулого.
Завітайте до нас сьогодні та відкрийте для себе скарбницю літературних відкриттів.
Перрюшо А
Анрі Перрюшо (фр. Henri Perruchot) — французький письменник, філософ, історик мистецтва, біограф і редактор, який найбільш відомий своїми книгами в жанрі документальної біографії.
Анрі Перрюшо народився 27 січня 1917 року, в Монсо-ле-Мін, департамент Сона і Луара, в регіоні Бургундія, Франція. Навчався в Марселі й Екс-ан-Прованс, спеціалізувався в галузі історії літератури та англійської мови. 1945 року переїхав до Парижа. Працював як редактор і писав монографії з мистецтва. Пізніше заснував і редагував журнал для мистецтва і дизайну «Сади мистецтв». Член Товариства письменників.
Відомий своїми книгами серії «Мистецтво і доля» (Art et Destin) про життя Едуара Мане, Поля Сезанна, Огюста Ренуара, Вінсента ван Гога, Поля Гогена, Тулуз-Лотрека, Жоржа-П'єра Сера, Анрі Руссо, найбільшого архітектора XX сторіччя Ле Корбюзьє. Поєднував у своїх романах белетристичну жвавість оповіді з достовірністю фактів, намагаючись зрозуміти особливості творчості живописців і епохи. У передмові книги «Сезанн» писав: «ця книга аж ніяк не роман-біографія», — знову повторюю я ті слова, якими починається моя «Життя Ван-Гога». Я дізнався про Сезанна все, що тільки відомо про нього нині; я зібрав і звірив усі наявні про нього матеріали; я відвідав місця, де він жив, допитливо вдивлявся в природу і речі. Коротше кажучи, я не привів тут жодного факту, достовірність якого не міг би довести", а в "Життя Тулуз-Лотрека він описує свій метод роботи наступним чином: «Я читав і порівнював все, що було видано про Лотрека. Познайомився з усіма неопублікованими матеріалами, які зміг знайти, опитав людей, які знали художника, побував в місцях, де він жив, зібрав відомості про людей, які стикалися з ним в його бурхливому короткому житті».
Створюючи свої книги серії «Мистецтво і доля», Перрюшо використовував всі доступні джерела, в тому числі архівні документи; факти, викладені в його книгах, володіють великою достовірністю, що робить його романізовані біографії цінним джерелом для знайомства з епохою і її видатними діячами, але не є мистецтвознавчими працями.
