Тихий американець. Наш резидент у Гавані - Ґрем Ґрін 1971

Дорогі Рене і Фуонг! Я попросив дозволу присвятити вам цю книжку не тільки на згадку про ті щасливі вечори, що я провів з вами в Сайгоні протягом останніх п'яти років, але й тому, що безсоромно скористався як адресою вашої квартири, щоб оселити там одного з моїх героїв, так і вашим ім'ям, Фуонг, бо воно просте, красиве і милозвучне, чого не можна сказати про всі імена ваших землячок. Ви побачите, що більше я майже нічого не запозичив з В'єтнаму. В усякому разі, це стосується людських характерів. Пайл, Грейнджер, Фаулер, Віго, Джо - ніхто з них не має живих прототипів ні в Сайгоні, ні в Ханої, а генерал Тхе помер - кажуть, що його вбито пострілом у спину. У мене навіть історичні події подано не в такому порядку, як вони відбувались. Приміром, велика бомба вибухнула коло «Континенталю раніше, а не після велосипедних бомб. Я не відчуваю докорів сумління за ці незначні зміни, бо моя книжка - це розповідь, а не історичний нарис, і я сподіваюсь, що, як розповідь про кількох вигаданих героїв, вона розважить вас в один з жарких сайгонських вечорів. З любов'ю до вас ГРЕХЕМ ГРІН